Соціально-психологічні умови розвитку старшокласників

   Старший шкільний вік, або як його визначають психологи, рання юність, охоплює період розвитку дитини від 15 до 18 років. У цьому віці інтенсивно розвиваються моральні сили людини, формуються і визначаються риси характеру, відбувається становлення світогляду. Основною особливістю особистісного розвитку старшокласника є помітний розвиток самосвідомості, самооцінки, основаного на самостійному аналізі й оцінці власної діяльності, що не завжди в силу складності цього процесу є об'єктивним. Тому старшокласники нерідко завищують самооцінку, проявляють хворобливе самолюбство, гонор, зверхньо ставиться до оточуючих або, навпаки, недооцінюють себе, вважають свою особистість посередньою, сірою, непомітною.

    У своїх оцінках старшокласник націлений на майбутнє, у нього формуються життєві плани щодо професії, особистого життя. Це період першої закоханості. Ці фактори посилюють самооцінку і стимулюють самовиховання, прагнення до ідеалу.

   Старший шкільний вік — це становлення громадянської зрілості, вік романтики, великих дерзань, юнацьких мрій, пов'язаних з усвідомленням сенсу життя, з прагненням віддати свої сили якійсь великій справі, реалізувати свої творчі потенції.

Одним із важливих аспектів психічного розвитку людини в її юнацькому періоді є інтенсивне інтелектуальне дозрівання, провідна роль у якому належить розвиткові мислення. Старшокласники порівняно з підліітками виявляють більше самостійності в заняттях. Вони вже можуть підготувати з будь-якого предмета доповіді, які вимагають іноді тривалої роботи зусиль. Деякі вчителі систематично доручають учням розробку додаткових питань з наступним повідомленням на уроці. Старшокласники вже користуються енциклопедичними словниками і зіставляють відомості з різних джерел.

   І все ж деякими ознаками байдужості до навчальних успіхів і явною схильністю до неробства деякої частини учнів старших класів не можна не помітити у старшокласників нових можливостей щодо міркування і теоретизування.

   Разом з розвитком абстрактного й узагальненого мислення в учнів старших класів відбувається перехід до вищих рівнів мовлення, подальше оволодіння формами, прийомами літературної мови, її лексичними, фразеологічними, стилістичними засобами. Виникає прагнення до самовдосконалення мовлення, намагання зробити його більш виразним, лаконічним, точним. У старшокласників помітно розвивається й самоспостережливість за своїми діями, актами поведінки, переживаннями, думками та іншими проявами психічного життя. Помітно зростають сила волі, витримка, наполегливість, самоконтроль. Інтереси стають зрілішими і водночас тривалішими, стійкішими, міцнішими. Нових рис, порівняно з підлітковим віком, набувають пізнавальні інтереси, зокрема до самостійних видів навчальної роботи.

   Виразнішого характеру, у підлітковому віці, набувають професійні інтереси старшокласників. Вони поєднуються здебільшого з усвідомленням своєї придатності до певного виду діяльності.

   Основним змістом життя старших школярів і провідною діяльністю є навчання, але воно помітно відрізняється від навчання у підлітковому віці, оскільки в цей період проявляється вибіркове ставлення до вивчення навчальних дисциплін, пов'язане з вибором професії і майбутнім професійним навчанням. Професійні наміри старшокласників переважно ще мінливі, їм буває важко самостійно професійно визначитись, юнаки і дівчата потребують кваліфікаційної консультації, поради як від батьків, так і від учителів.

   Стійкі професійні інтереси спостерігаються, як правило, саме в тих учнів, у яких за роки навчання у школі виявилися і розвинулися певні здібності, зокрема педагогічні, конструкторські, музичні, художні, математичні, літературні, мовні, технічні, спортивні. Значну роль у юнацькому віці відіграє інтерес до різних видів мистецтва. У старшокласників він розширюється і поглиблюється. Дослідники відзначають відмінності між "мисленнєвим" і "художнім" типами.

   У цьому віці закріплюються широкі соціальні мотиви громадського обов'язку, необхідності приносити користь своїй державі. Соціальні мотиви стають більш диференційовані і дійові за рахунок розширення контактів школярів з ровесниками і вчителями. За сприятливих умов виховання закріплюється структура мотиваційної сфери, встановлюється між окремими стимулами.

   Виникають нові мотиви професійного та життєвого самовизначення. Старшокласники при постановці системи цілей навчаються виходити з планів свого індивідуального самовизначення, а також соціальної захищеності цілей, передбачення соціальних наслідків своїх вчинків.

Пізнавальна діяльність старших школярів характеризується такими вміннями і розвиненими здібностями, як володіння достатнім обсягом інформації, багатством словникового запасу, застосування засвоєного матеріалу у нових мовах, засвоєння причинно-наслідкових зв'язків, уміння робити висновки, інтегрувати й синтезувати інформацію, вирішення складних проблем, уміння організувати сприйняття інформації та визначати складні ідеї, відрізняти нескладні відмінності, використовувати альтернативні шляхи пошуку інформації, досконало аналізувати ситуацію, оцінювати процес і результати, передбачати наслідки, міркувати, будувати гіпотези, застосовувати ідеї на практиці, критично мислити, розвивати допитливість, пізнавальні інтереси.