(На плакаті назва заходу та цей епіграф.)

Чи знаєш ти, світе, як гірко ридає полин?

Як тяжко,як тужно моєму народу болить?

А світло сузір’я семи лебедить, як струна,

І ворон осліплий від нього безкрило кона?

Не можна про це не казати,

Мовляв,це було вже давно.

А перед очима батько-мати

І Україна, і Дніпро.

Не можна ні про що мовчати,

Горить тривогою чоло.

Ці вірші – роздуми і факти,

Це все було, було, було.

Птахи складають гімн весні,

Всміхаються до сонця квіти,

А пам’ять лине в моторошні дні,

Гудуть жорстокі дзвони квітня.

(Лине тиха музика ,на тлі якої ведучі читають.)

1-    ведучий.

Чорнобиля гіркий полин

На серце ліг незримо й тяжко,

І плине над землею дзвін

Із тихим стогоном протяжно.

2-    ведучий.

То дзвонять дзвони не Хатині,

Де слід лишила свій війна,

То стогнуть землі України,

Де мирний атом не мина.